Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Е, братва! Вот хочу поделиться со вами своей историей, как я себе закладки закупил и отдохнул по полной программе в парке в тишине. Открывайте холодное пивко и готовьтесь к тому, что я сейчас разолью тему на этом пространстве!
Знаете, все началось со мной задвигаться по городу, испытывая такие отходы, что каждое утро просто кристалл в моей голове. Каждый день был тяжелым испытанием, а я хотел найти что-то, что поможет мне справиться с этими неприятными ощущениями. Друзья посоветовали мне попробовать дистиллят ТГК - мощное вещество, которое может порезать реальность на куски и открыть новые грани сознания.
Вот так у меня и стали регулярные закладки на дистиллят. Каждый раз, когда мне особо тяжко было, я закидывался этим космическим средством. И каждый раз оно давало мне новые краски жизни, словно я оказывался на другой стороне реальности.
Особенно запомнился мне один день, когда я решил сделать себе такую закладку и прогуляться по парку в уединении. Сидя на скамейке, я усиленно маконгу тягал. Небо окрасилось в необычный фиолетовый цвет, а все звуки стали словно голосами из параллельных измерений. Я просто растворился в этой атмосфере, словно стал частью чего-то большего.
Усиленно задвигаясь в своих мыслях, я почувствовал, что мне нужно еще больше энергии, чтобы продолжить этот путь через миры. Я вспомнил о кодеине, который всегда был моим верным спутником на таких прогулках. Сунул руку в карман и вытащил пару таблеток, закинул себе и почувствовал, как энергия наполняет каждую клетку моего тела.
Продолжая свой путь, я встретил на своем пути одного отморозка, который казался совершенно потерянным и несчастным. Он, видимо, тоже находился в поисках своих закладок. Я решил поделиться с ним своим дистиллятом и винтом, чтобы поднять ему настроение. Мы сели на скамейку и начали обсуждать наши приключения, делились впечатлениями и планами на будущее.
| О.M: |
Слышь, браток, а ты знаешь, что такое дистиллят ТГК? |
| Отморозок: |
Ну, если честно, понятия не имею. Что это такое? |
| О.M: |
Это такой шикарный космический состав, который просто взрывает все нервные клетки в твоей голове. Смотри, приходи ко мне в следующий раз, я тебе расскажу подробнее, братан. |
Наш разговор был настолько увлекательным, что я даже забыл про время. Но в конце концов, пришло время расстаться. Мне понадобилось немного времени, чтобы пройти через отходы от употребления всех этих веществ, но они с лихвой окупились потрясающими ощущениями, которые я испытал в этот день.
Мораль этой истории проста - нахер заморачиваться с рутинной жизнью, когда можно открыть для себя новые миры с помощью этих закладок!
Итак, братва, я заканчиваю свою историю о том, как я купила дистиллят ТГК и гуляла по парку в тишине. Надеюсь, вам было интересно и вы смогли заглянуть в мой мир через этот рассказ. Помните, жизнь - это замечательное путешествие, которое стоит прожить на полную катушку, и возможно, вам понадобится немного закладок, чтобы увидеть все краски этого мира!
Stay high, братва!